Історія розвитку освіти в селі Гарасимів

Гарасимів - село, що лежить в долині річки Гостилів, 25 км від районного центру, 32 км від залізничної станції 1 оди - Турка. Через село прохо­дить автодорога Незвисько Обертин - Коломия /4; 639]. Населення 1412 чоловік.

Архівні та літераіурні пам'ятки про розвиток шкільництва в селі І'арасимів дуже скупі. В основному це шематизми [11]та спогади старожилів.

Відомо, що, починаючи з 1882 року, у селі діяла однокласова хлоп'яча школа, котра, як і всі школи Городенківського повіту, була під опікою Шкіль­ної Ради у Снятині. В цей час вчителями працювали Савіцький Ян та Ярмолович Ян.

Традиції національної ідеї та шкільництво в селі мають дедалі глибші корені. Ще у 1894 році тут ведуть агітаційну роботу за створення «Народних спілок» Северин Данилевич та Михайло Павлик/1; 5 - 8].

У 1895 р. В. Стефаник веде агітаційну роботу в селах Обертинщини за кандидатів від радикальної партії до австрійського парламенту, за що його заарештовано на 13 діб [10;9].

У відділі рукописів інституту літератури ім. Т.Г. Шевченки АН України зберігається лист Т. Окуневського до газети "Діло". Там читаємо, що вранці

3 серпня 1895 р. у с. Гарасимів заарештовано В. Стефаника і в супроводі жандармів відправлено до старости у Городенці, а в неділю вранці до Коло­миї. Заарештовано його за доносом священика Хайнацького, який помістив у газеті «Галичина» статтю із закликом вести боротьбу з радниками[ 5; 135 - 143].

За спогадами старожилів Шеваги Петра (1888 р. н.) та Бурянного П.І. (1893 р. н.), у 1904 р. у селі було відкрито трьохкласну школу, котру від­відувала незначна частина дітей. Навчали учнів української і польської мов, арифметики, історії, географії, музики, малювання, каліграфії.

Учителями працювали Василь Лонич (уродженець с. Раківці Городен­ківського району), Карл Ельстер (поляк), Іван Кліщук та Павло Хомів (заві­дувач).

Єдиного приміщення школи не було, два класи навчались у найманих хатах селян. Ельстер Карл та Кліщук Іван в 1914 р. були мобілізовані в ав­стрійську армію, подальша їхня доля невідома.

На особливу увагу заслуговує директор школи Павло Хомів, доля якого і його сім'ї, як і більшості національно свідомих людей того часу, склалася трагічно. Це був україський патріот - член Учительської громади. Він брав активну участь у культурно-просвітницькій роботі місцевої читальні «Про­світа», яка була побудована з його ініціативи.

У 1930 р. Павла Хоміва і його дружину Антоніну, також учительку, було переведено на вчительську робочу до с. Ясенова-Пільного.

Уже в ніші час, відносно недавно, газета «Злагода» від 08 липня 1995 р. у рубриці «З архівних документів» друкувала такі дані: «У 1927 році польська влада провела вибори до місцевих органів влади (гмінні вибори). В селі Гарасимів вчитель місцевої школи Павло Хомів настійно агітував за обрання головою ґміни (війтом) Василя Польнюка, члена української соціал-радикальної пар­тії (УСРГІ), тому що теперішній голова збирав підписи за введення польської мови у школі під час шкільного плебісциту, що відбувся у 1925 році.

Учитель Павло Хомів також агітував за обрання гмінними радниками молодих осіб. Польська поліція дала йому таку характеристику: «Вчитель Павло Хомів є особою шкідливою для уряду польського і працює тільки на користь людності української. Ходить по домах, агітує за обрання гмінни­ми радниками членів читальні «Просвіта», української кооперативи, членів УСРП.» А греко-католицький священик охарактеризував вчителя Павла Хо-міва як «противника польського уряду»[7; 6].

У родині П.Хоміва було четверо дітей: дві дочки і два сини - Ярослав та Євстахій. Сини навчалися в українській гімназії «Рідної школи» у Городенці, а дочки - у польській шовіністичній гімназії «Уршулянок» у Коломиї.

На тлі національних розбіжностей в родині створилися два неприми­ренні табори: сини розмовляли вдома тільки українською, а дочки - поль­ською мовами.

Ярослав народився у 1915 р. у с. Гарасимові. Про його дитячі та юнацькі роки згадує Василь Никифорук, головний редактор історико-літературного збірника «Городенщина». У своїй статті «На згадку про тих, хто творив нову епоху» він пише: «Під час вакацій ми, шкільні товариші, часто приходили до «Цявки» (так ми його називали) купатися у місцевому ставі, а після купання заходили до школи на підвечірок, де, звичайно, нас частували медом. Батько Павло був знаним пасічником і мав велику пасіку.»

Після закінчення гімназії Ярослав навчався на правничому факультеті Львівського університету, де був одним із провідних членів ОУН під про­водом Степана Бандери, Тереновий Провідник ОУН на східно-українських землях. Наприкінці серпня 1942 р. був схоплений гестапівцями на вулиці м.Києва і розстріляний.

Молодший його брат Євстахій заарештований органами НКВД у Горо­денці в 1939 році. Дві сестри вступили в ряди польської «Армії Крайової» і також загинули. Батьки були вивезені на Сибір і там закінчили своє життя.

Така доля спіткала учительську родину, яка більше тридцяти років сво­го життя віддала справі шкільництва у с. Гарасимів.

Згідно перепису населення н 1924 р., у с.Гарасимові проживало 2159 чоловік, школа була трьохкласною, українською, шкіл національних меншин не було.

У 1929 році за кошти, зібрані жителями села, було побудовано школу, де навчання велось посезонно.

Після переведення П.Хоміва в інше село вчителями в Гарасимові до 1939 р. працювали Наталія Левицька (завідуюча) та Богдан Баб'юк/2, 414].

7 липня 1941 р. у село вступили окупаційні війська, але і в період оку­пації навчання не припинялося. Вчителями працювали І. Левандовський, Петро Дяків (уродженець с. Гарасимова), М. Харук (уродженець с. Ісакова). Навчання проводилось як у шкільному приміщенні, так і в найманих хатах [8; 163].

Після звільнення села від німецької окупації в 1944 р. діяла початкова та семирічна школи. У семирічній школі навчалось 165 учнів, а розміщена вона була у двох приміщеннях: основному та допоміжному, в кожному з яких було по три класні кімнати. Окремі класи навчались у другу зміну. У 1950 р. завдяки невпинним клопотанням директора школи Вакалюка Мирослава Дмитровича школі було передано ще одну будівлю (корпус №3), колишню церковну резиденцію, збудовану у 1929 р.(пізніше в ній був дитячий садок), сама будівля збереглася до сьогодні.

У 1955 р. початкова школа була ліквідована, продовжувала діяти єдина Гарасимівська семирічна школа. Перший випуск семикласників відбувся у червні 1952 р., тоді школу закінчили 23 учні.

Навчання у трьох корпусах школи додавало багато незручностей як учителям, так і учням. У 1959 р. при підтримці місцевого колгоспу ім. Во-рошилова (голова правління Шевага Ілля Антонович) почалось будівництво типового шкільного приміщення, розрахованого на 280 учнівських місць. Безпосереднє керівництво будовою здійснював спочатку Куриш Павло, а пізніше Шинкарчук Ярослав.

1 вересня 1968 р. новозбудована школа вперше відкрила двері своїм ви­хованцям. На той час це була одна із найкращих шкільних будівель у райо­ні.

У зв'язку із реформуванням у 1960 р. школа отримує статус восьмиріч­ної, а через тридцять років (у 1990 р.) - середньої.

Багато зусиль до розвитку освіти Гарасимова приклав, повернувшись з війни орденоносцем, Вакалюк Мирослав Дмитрович, який очолив школу з 1951 по 1960 роки. Користуючись повагою громадськості, залучив до освіти дітей та дорослих різних вікових категорій. Він був зразковим керівником та сім'янином.

Бачевська Віра Іванівна працювала директором школи в 1960 - 1968 роках. Вона приділяла велику увагу спільній роботі школи, сім'ї та громадськості з вихованню підростаючою покоління в дусі ідейного патріотизму та інтернаціоналізму. За її керівництва було збудовано і здано в експлуатацію нове приміщення школи. Здача школи була приурочена річниці возз'єднання західноукраїнських земель до східної України.

З 1968 року по 1973 рік директором школи працював Мочернюк Богдан Іванович, вчитель історії. Це була досвідчена, працьовита, доброзичлива та скромна людина. Його врівноваженість, тактовність та людяність поєднува­лись з високим професіоналізмом. Він користувався великою повагою серед вчителів школи, громадськості села, до нього тягнулись учні.

З 1973 року по 1981 рік директором школи працює Артус Євген Мико­лайович, за фахом - вчитель фізики. За період його керівництва був добре організований навчально-виховний процес. Ставив високі вимоги як до себе, так до вчителів і учнів. Відвідував багато уроків, проводились відкриті уро­ки, це сприяло творчому росту педкадрів, підвищенню якості знань та вмінь учнів.

З 1981 року по 1990 рік директором школи стає Комарніцький Василь Миколайович, 1942 року народження, історик за фахом, великий працелюб, умілий керівник, добрий учитель, дбайливий господар. Він постійно дбав про зміцнення матеріальної бази школи. Під його керівництвом збудовано шкільну майстерню, школа перейшла на роботу в умовах кабінетної систе­ми, майже всі кабінети були укомплектовані новими меблями, систематично поповнювалися навчально-наочним приладдям, працював радіовузол, добре була організована робота шкільної навчально-дослідної ділянки. В цей час започатковано духовий оркестр. Велику допомогу надавав голова місцевого колгоспу ім. Жданова Блонський М. І.

З 1981 року по 1983 рік заступником директора школи з навчально-виховної роботи працює виходець з Городенківщини Мазур Петро Михайло­вич, за фахом вчитель фізики. Досвідчений, творчий та толерантний педагог. Він вмів добре спланувати і на високому науковому рівні організувати мето­дичну роботу з педкадрами. Працював в напрямку оптимізації навчально-виховного процесу. Створив та оформив відповідно до вимог того часу ме­тодичний кабінет.

В цей період в школі плідно працювали такі вчителі: Вакалюк Мирос­лав Дмитрович, Вакалюк Лідія Сергіївна, Рошко Ірина Дмитрівна, Рошко Іван Іванович, Гутів Марія Андріївна, Білий Роман Михайлович, Данилюк Любов Миколаївна, Дорундяк Ганна Василівна, Боніковський Володимир Володимирович, Станіславська Марія Михайлівна, Бурак Марія Петрівна,

Кобилянська Оксана Петрівна, Слободян Євдокія Дмитрівна, Василик Гали­на Іванівна, Василик Михайло Миколайович.

З 1990 року по 1992 рік школу очолює виходець із Львівщини Кочірко Богдан Остапович, 1929 року народження, історик за фахом, який до цього працював заступником директора школи з навчально-виховної роботи у Тор­говиці та Грушці. Людина високої культури, палкий патріот та пошановувач українських національних традицій. Вперше під його керівництвом свято першого дзвоника пройшло під національною символікою. Він втілював у життя ідею створення національної школи.

Хамут Віктор Броніславович на посаді директора школи працював 10 років(з 1992 по 2002 рік). Народився в смт. Обертині 1 січня 1962 року. Осві­чений, ерудований, тактовний, умілий керівник. За період його керівництва зроблено ремонт теплотраси, введено швейну та тракторну справи, які вели відповідно Чучман Василь Петрович та Світик Іван Михайлович. В цей час Семків Валерій Дмитрович вперше в районі створив і організував роботу молодіжного товариства «Сокіл», сокільську кімнату.

З 2002 року школу очолює її колишній учень Мануляк Михайло Васи­льович, 1972 року народження, вчитель історії. Ним проведено велику робо­ту по газифікації школи, обладнано комп'ютерний клас. Працював в напрямку морального заохочення педкадрів, згуртування колективу. Активізувалась робота методичних об'єднань, участь вчителів у конкурсах, конференціях, семінарах. Підвищилась результативність навчально-виховного процесу.

З 1983 року заступником директора школи з навчально-виховної роботи працює Андрухів Марія Павлівна, за фахом вчитель фізики і математики. Більше 20 років відповідає за організацію навчально-виховного процесу, а сплановану на діагностичній основі методичну роботу спрямовує на творче зростання педагогічних кадрів. Постійно поширює передовий педагогічний досвід, педагогічні ідеї. У 1991 році у відповідності до ідей національної школи обладнано методичний кабінет, на базі якого проведено районний се­мінар «Школа на шляху до національної». У 2003 році оновлено методич­ний кабінет у відповідності до вимог особистісно орієнтованого навчання, який став центром інформаційного та методичного забезпечення навчально-виховного процесу.

Досвідом роботи школа ділиться з учителями району, області: проводи­лась обласна педагогічна практика з географії, обласний семінар методистів суспільно-гуманітарного циклу, районний семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи, педагогів-організаторів, вчителів української мови та літератури.

В ці роки школа зайняла перше місце в обласному конкурсі з правови­ховної роботи. Багато учнів були призерами районних та обласних олімпіад з основ наук, конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика, інших літера­турних конкурсів.

Школа є опорною з правовиховної, методичної роботи та з питань ви­кладання української мови ти літератури. Команди учнів ставали дипломан­том конкурсу «Псрлина творчості», переможцями конкурсів з образотворчо­го мистецтва, виховної роботи.

У 1996 році в Гарасимівській школі відбувся районний семінар дирек­торів шкіл з проблем створення і діяльності молодіжних організацій. Від­крив його завідувач відділом освіти п.Дмитро Боднарчук. Школа виступила однією із засновниць сокільського руху на Тлумаччині. Координатором мо­лодіжного товариства "Сокіл" станиці Гарасимів В.Семковим була створена організація при школі, яка мала на меті відродження національної ідеї.

Кращі соколи Гарасимівської школи: В. Шевага, Н. Мануляк, В. Комар-ніцький, Л. Кулай, Г. Мануляк нагороджені грамотами молодіжного товари­ства "Сокіл"/9; 4]. Молоді соколи брали участь в районних сокільських вишколах "Діти роду козацького", за участь в якому зайняли друге місце[3;4] та "Осіння ватра", в якому посіли перше місце і були нагороджені грамотою та магнітофоном/б; 4]. У 2006 році сокільська організація нараховує 42 чле­ни.

За останні роки в школі підвищився рівень вихованості учнів, відсут­ні правопорушення, на високому рівні в школі організована милосердна та гурткова робота. В 2007 році заступником директора з виховної роботи Івонюк Світланою Миколаївною в школі створено куток духовності.

Директори школи

1. Шевага Марія Миколаївна 1949 - 1950

2. Мазур Люба Іванівна 1950 - 1951

3. Вакалюк Мирослав Дмитрович 1951 - 1960

4. Бачевська Віра Іванівна 1.03.1960-1.09.1968

5. Мочернюк Богдан Іванович 1.09.1968 - 27.06.1973

6. Артус Євген Миколайович 02.07.1973 - 5.03.1981

7. Комарніцький Василь Миколайович 06.03.1981 - 15.08.1990

8. Кочірко Богдан Остапович 17.08.1990-17.08.1992

9. Хамут Віктор Броніславович 18.08.1992 - 18.04.2002

10. Мануляк Михайло Васильович 19.04.2002 – 22.07.2019

11. Івонюк Світлана Миколаївна 01.10.2019

Заступники директора з навчально-виховної роботи

1. Стенько Лідія Сергіївна 1950 -1957

2. Грибович Василь Дмитрович 02.09.1057 - 18.09.1958

3. Бачевська Віра Іванівна 18.09.1958 -01.03.1960

4. Ленчук Володимир Гаврилович 23.08.1961 - 15.06.1962

5. Артус Свген Миколайович 15.08. 1962 - 01.07.1973

6. Комарніцький Василь Миколайович 22.08.1973-05.03.1981

7. Мазур Петро Михайлович 27.08.1981 -21.08.1983

8. Андрухів Марія Павлівна 01.09.1983 -26.08.2021

9. Тимікевич Марія Петрівна 27.08.2021

Заступники директора з виховної роботи

1. Шевага Ірина Дмитрівна 31.08.1995-20.04.1999

2. Хамут Марія Михайлівна 02.09.1996 - 13.09.1999

3. Чучман Марія Василівна 14.09.1999 - 20.08.2003

4. Івонюк Світлана Миколаївна 27.08.2004 – 01.10.2019

5. Тимікевич Марія Петрівна 01.09.2019- 27.08.2021